НАПБ В.05.025-2005/111 (СОУ-Н МПЕ 40.1.03.311:2005) Противопожарное водоснабжение и определение расходов воды на пожаротушение энергетических предприятий. Инструкция по проектированию, строительству и эксплуатации

МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ

ПРОТИПОЖЕЖНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ВОДИ НА ПОЖЕЖОГАСІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації.

НАПБ В.05.025-2005/111

Об`єднанням енергетичних підприємств Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики” (ОЕП «ГРІФРЕ»)

Київ 2005

Передмова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства палива

та енергетики України

від 15.10.2005р №531

ПРОТИПОЖЕЖНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ВОДИ НА ПОЖЕЖОГАСІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на проектування, будівництво, реконструкцію і експлуатацію протипожежного водопостачання підприємств та їх житлових, громадських і адміністративно-побутових будівель, що належать до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

2.1 Правила устройства электроустановок ПУЭ-1986 (Правила улаштування електроустановок), затверджені рішенням Головтехуправління Міненерго СРСР від 27.12.83 №Є-8/83, шосте видання, Енергоатомвидав, 1986.

2.2 СНиП ІІ-58-75 Электростанции тепловые (Електростанції теплові), затверджені постановою Держбуду СРСР 25.11.1975, №198.

2.3 СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди), затверджені Державним комітетом СРСР в справах будівництва 27.07.1984 №123.

2.4 СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация (Внутрішній водогін і каналізація), затверджені Державним комітетом СРСР в справах будівництва 04.10.1985 №169.

2.5 ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд, введені в дію наказом Держбуду України від 28.10.98 №247.

2.6 НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, введені в дію наказом Міністерства енергетики України від 25.01.99, №27 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.04.99 за №203/3496.

2.7 НАПБ 05.030-2001 Інструкція з проектування та експлуатації протипожежного захисту машзалів електростанцій, введена в дію наказом Міністерства палива та енергетики України від 08.11.2001, №539.

2.8 НАПБ 05.032-2002 Інструкція з протипожежного захисту розподільних пристроїв, підстанцій та трансформаторів, введена в дію наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.01.2002, №40.

2.9 НАПБ В.05.024-2005/111 Інструкція з гасіння пожеж на енергетичних підприємствах Мінпаливенерго України, введена в дію наказом Міністерства палива та енергетики України від 08.04.2005, №159.

2.10 ГОСТ 10704-91 Трубы стальные электросварные. Сортамент (Труби сталеві електрозварні. Сортамент), затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації №537-91/795.;

2.11 ГОСТ 3262-75* Трубы стальные водогазопроводные. Технические условия (Труби сталеві водогазопроводні. Технічні умови), затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 11.09.75 №2379.

2.12 ГОСТ 14630-80 Оросители водяные спринклерные и дренчерные (Зрошувачі водяні спринклерні і дренчерні), затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 25.03.80 №1352.

2.13 ГОСТ 12.4.026-76  Цвета сигнальные и знаки безопасности (Кольори сигнальні і знаки безпеки), затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 24.05.76 №1267.

2.14 ГОСТ 12.4.009-83 Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и оборудование (Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. Розміщення і обладнання), затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 10.10.83 №4882.

2.15 ГОСТ 7499-95 Колонка пожарная. Технические условия (Колонка пожежна. Технічні умови).

2.16 ГОСТ 8220-85 Гидранты пожарные подземные. Технические условия (Гідранти пожежні підземні. Технічні умови).

2.17 ВБН 1.1-034-03.307-2003 Протипожежні норми проектування атомних електростанцій з водо-водяними енергетичними реакторами, введені в дію наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.04.2002, №208.

2.18 ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджені наказом Держкомнафтогазу України від 18.03.94 №133.

2.19 СНиП ІІ-89-80 Генеральные планы промышленных предприятий (Генеральні плани промислових підприємств), затверждені Держбудом СРСР 30.12.80  №213.

2.20 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва, введені в дію наказом Держбуду України від 03.12.2002 року № 88.

2.21 НАПБ Б.07.005-86 Общесоюзные нормы технологического проектирования. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86, (Загальносоюзні норми технологічного проектування. Визначення категорій приміщень і будівель з вибухопожежної і пожежної небезпеки), затверджені МВС СРСР 27.02.86 за погодженням Держбуду СРСР (лист від 20.12.85 №ДП 6141-1).

3. ПОЗНАЧКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

1. АПС – автоматична пожежна сигналізація

2. АУП – автоматична установка пожежогасіння

3. БЩК – блоковий щит керування

4. ВРП – відкритий розподільний пристрій

5. ГЕС – гідравлічна електрична станція

6. ГЩК – груповий щит керування

7. ЗПУ - загальний пункт управління

8. ЗРП - закритий розподільний пристрій

9. КГП – керівник гасіння пожежі

10. ОВБ – оперативно-виїздна бригада

11. ПК – пожежний кран

12. РПП – регенеративний повітропідігрівач

13. СППР – система повітряно-пінного розпилення

14. ТЕС – теплова електрична станція

15. ЦЩК – центральний щит керування

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 На промислових площадках теплових, гідроелектростанцій і підстанцій I групи (п. 3.1.1- НАПБ 05.032-2002) протипожежне водопостачання повинно забезпечувати зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння будівель і споруд, роботу автоматичних установок пожежогасіння, дренчерних завіс на паливоподачі, гасіння регенеративних повітропідігрівачів (далі РПП), охолодження головних маслобаків і металевих ферм покриттів машинних залів головних корпусів.

4.2 В проектах електростанцій і підстанцій I групи належить передбачати виробничо-протипожежний водопровід високого тиску.

На підстанціях II групи слід передбачати зовнішній протипожежний водопровід низького тиску зі зберіганням води в двох пожежних резервуарах.

На підстанціях III групи з трансформаторами 220 кВ належить передбачати водопровід з живленням від існуючої зовнішньої мережі, з трансформаторами 35-154 кВ - протипожежний водопровід і пожежні резервуари не передбачаються.

Допускається замість пожежного водопроводу передбачати пожежний резервуар, який поповнюється водою з водопровідної мережі  іншого призначення.

4.3 Тиск в зовнішній мережі протипожежного водопроводу не повинен перевищувати 10 кг/см2.

4.4 Протипожежний водопровід високого тиску створює вільний тиск, який забезпечує висоту компактної частини струменю не менше 10 м при розміщенні пожежного ствола на рівні найвищої точки найвищої будівлі. Максимальний вільний тиск в мережі об’єднаного водопроводу не повинен перевищувати 60 м. В цьому випадку гасіння пожежі здійснюється безпосередньо від гідранта (додаток А).

Для відкривання і закривання пожежного гідранта та відбору води на пожежогасіння використовується пожежна колонка за ГОСТ 7499-95 (додаток Б).

4.5 У водопроводі високого тиску стаціонарні пожежні насоси обладнуються пристроями, які забезпечують пуск насосів, не пізніше ніж через 5 хвилин після подачі сигналу від АУП, АПС та кнопок дистанційного пуску про виникнення пожежі.

4.6 За вододжерела протипожежного водогону слід використовувати водосховища, річки, ставки і т.п., а також запас технічної води в басейнах, градирнях, а також джерела водопостачання інших відповідальних споживачів.

4.7 На відкритих каналах технологічного водопостачання необхідно передбачати улаштування пірсів, а на закритих каналах, резервуарах технологічного водопостачання, градирнях - пристрої для забору води пожежною технікою.

5 МЕРЕЖІ ЗОВНІШНЬОГО ВОДОПРОВОДУ

5.1 Зовнішня водопровідна мережа може бути кільцевою або тупиковою. Кільцювання зовнішніх водопровідних мереж внутрішніми водопровідними мережами будівель і споруд не допускається.

5.2 Водопровідні мережі повинні бути кільцевими. Тупикові лінії водопроводів допускається застосовувати при подачі води на пожежогасіння і господарсько-протипожежні потреби (незалежно від витрати води на пожежогасіння) при довжині ліній не більше 200 м.

5.3 Мінімальний діаметр труб водопроводу об’єднаного з протипожежним  на промислових підприємствах повинен бути 100мм.

5.4 На водопровідних мережах діаметром 100-400 мм в колодязях встановлюють підземні гідранти. Пропускна здатність підземного гідранта становить 40 л/с (додаток В).

5.5 Пожежні гідранти розміщують уздовж автомобільних доріг на відстані не більше 2,5 м від краю проїзної частини дороги, але не ближче 5 м від стін будівель.

5.6 Розміщення пожежних гідрантів на водопровідній мережі повинно забезпечувати пожежогасіння кожної обслуговуючої цією мережею будівлі, споруди або частини її не менше ніж від двох гідрантів при витраті води на зовнішнє пожежогасіння 15 л/с і від одного - при витраті менше 15 л/с з урахуванням прокладання рукавних ліній на дорогах з твердим покриттям та обслуговування ними будівель, розміщених в радіусі:

- 200 м - при пожежогасінні автонасосами;

- 100-150 м - при пожежогасінні мотопомпами, в залежності від їх типу.

Відстань між гідрантами визначається розрахунком, який враховує сумарні витрати води на пожежогасіння та пропускну здатність встановлюваних типів гідрантів.

5.7 Мережі зовнішнього протипожежного водопроводу головного корпусу, допоміжних виробництв, мазутогосподарства і маслогосподарства, пилозаводу, складів торфу належить проектувати кільцевими.

5.8 Пожежні гідранти на території складів палива слід передбачати навкруги штабелів палива не рідше, ніж через 150 м, а також навпроти розривів між штабелями і біля площадки розхолодження.

5.9 Мережі протипожежного водопроводу на електростанціях і підстанціях I групи повинні передбачатись із сталевих труб. Підземну частину протипожежного водопроводу допускається виконувати трубами з непластифікованого полівінілхлориду, за умови їх відповідності вимогам експлуатації.

5.10 В місцях розміщення підземних пожежних гідрантів  встановлюються світлові та флуоресцентні покажчики відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83 і ГОСТ 12.4.026-76 (додаток Г).

5.11 Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, разом з пожежними частинами , не рідше двох разів на рік (навесні й восени) з випробуванням на тиск та витрату води і оформленням акту. Випробування водогону слід проводити також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

5.12 До пожежних гідрантів, водойм необхідно передбачати під'їзди з твердим покриттям. При наявності на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 х12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Під'їзди повинні бути оснащені покажчиками (додаток Д).

5.13 При неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачити приймальні (мокрі) колодязі, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.

5.14 Витрачений під час гасіння пожежі запас води з резервуарів має бути відновлений в найкоротший термін, але не пізніше, як за 24 години. Пожежні резервуари повинні бути захищені від замерзання води.

На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм із встановленням на них запірної арматури.

5.15 Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені. а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір, а в разі їх розміщення поряд з автодорогою, встановлювати на них з’ємні конусні ковпаки з легкого матеріалу, пофарбовані в червоний колір.

6  МЕРЕЖІ ВНУТРІШНЬОГО ВОДОПРОВОДУ

6.1 Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу, в громадських, адміністративно-побутових та допоміжних будівлях енергетичних підприємств визначають за табл.1.

Таблиця 1 - Улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу в громадських, адміністративно-побутових та допоміжних будівлях

Примітки

1. Мінімальну витрату води для житлових будівель допускається приймати рівною 1,5 л/с при наявності пожежних стволів, рукавів та іншого обладнання діаметром 38 мм.

2. Об’єм будівлі слід визначати за зовнішніми поверхнями огороджуючих конструкцій, включаючи усі підвальні приміщення.

6.2 Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу в виробничих і складських будівлях і приміщеннях визначають за табл.2.

Таблиця 2 - Улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу в виробничих і складських будівлях і приміщеннях

Примітки

1. Витрату води на внутрішнє пожежогасіння в будівлях або приміщеннях обсягом понад розміри, зазначені у табл. 2, потрібно погоджувати в кожному конкретному випадку з територіальними органами пожежного нагляду.

2. Кількість струменів і витрата води одного струменя для будівель ступеня вогнестійкості:

-ІІІб- будівлі переважно каркасної конструкції; елементи каркасу із суцільної або клеєної деревини та інші горючі матеріали огороджуючих конструкцій (переважно з деревини), піддані вогнезахисній обробці;

- ІІІа - будівлі переважно з незахищеним металевим каркасом з  огороджуючими конструкціями із негорючих листових матеріалів із важкогорючим утеплювачем;

- IVа - будівлі переважно одноповерхові з металевим незахищеним каркасом і огороджуючими конструкціями із листів неспалимих матеріалів із горючим утеплювачем приймаються за зазначеною таблицею 2 в залежності від розміщення в них категорій виробництв як для будівель II і IV ступенів вогнестійкості з урахуванням вимог п.10.4 (приймаючи ступінь вогнестійкості ІІІа як ІІ, ІІІб і ІVа як IV).

6.3 На енергетичних підприємствах внутрішній протипожежний водопровід слід передбачати:

6.3.1 На теплових, газотурбінних і дизельних електростанціях:

            - в головному корпусі, з встановленням пожежних кранів у машинному відділенні, надбункерній галереї, бункерному і котельному відділеннях;

            - пилозаводі;

            - сушильному заводі;

            - корпусі подрібнення палива;

            - розвантажувальному приміщенні;

            - вузлах пересипання;

            - електролізних;

            - насосних питного, циркуляційного і технологічного водопостачання;

            - закритих розподільних пристроях за категорією В з пожежної безпеки;

            - мазутонасосних;

            - пікових котельнях;

            - компресорних на відкритих розподільних пристроях (ВРП) (при наявності на території ВРП мережі протипожежного водогону;

            - загальностанційних компресорних (при загальному об'ємі більше 3000 м3);

            - в ремонтно-виробничих будівлях і майстернях;

            - маслоапаратних.

6.3.2 На підстанціях I і II груп у будівлях пультів керування, маслоапаратних, насосних станціях питного і технічного водопостачання, компресорних станціях з загальним об'ємом приміщення більше 3000 м3, в закритих розподільних пристроях за категорією В з пожежної небезпеки.

6.3.3 В адміністративних, складських і допоміжних виробничих будівлях електростанцій і підстанцій I і II груп у відповідності з вимогами СНиП з проектування внутрішнього водопроводу.

6.3.4 На гідравлічних електростанціях в приміщеннях машинних залів, генераторів і турбін, насосних відкачування, питного, технічного і протипожежного водопостачання, загальностанційних компресорних і компресорних на ВРП (при наявності на території ВРП мережі протипожежного водогону), у ремонтно-виробничих будівлях і майстернях, маслоапаратних.

6.4 Розміщення пожежних кранів в машинних і котельних відділеннях належить передбачати на основних відмітках обслуговування, в окремих виробничих приміщеннях, розподільних пристроях, в опалюваних сходових клітках і коридорах.

6.5 Встановлення пожежних кранів в приміщеннях паливоподачі, як правило, належить передбачати в нішах, які закриваються дверцятами врівень з стіною. Допускається встановлювати пожежні крани в настінних шафах, верхня кришка яких повинна мати уклін до горизонталі не менше 600.

6.6 При проектуванні внутрішнього протипожежного водопроводу машинного відділення належить передбачати охолодження водою при пожежі металевих ферм покриття і захист турбогенераторів з застосуванням пристроїв СППР (НАПБ 05.030-2001).

6.7 Тракти паливоподачі в місцях прилягання транспортних галерей до розвантажувального пристрою, корпусу подрібнення палива, башти пересипання головного корпусу, до вузлів пересипання, розташованих на дільниці від розвантажувального пристрою до башти пересипання, а також в місцях прилягання транспортних галерей подавання палива зі складу і подавання на склад слід обладнувати дренчерними завісами.

У приміщеннях горизонтальних галерей з транспортерними стрічками довжиною більше 200 м, в місцях прилягання до них поперечних галерей, належить передбачати дренчерні завіси.

6.8 Керування дренчерними завісами паливоподачі слід передбачати з щита керування, а також з місць встановлення електрозасувок. Запірна арматура керування дренчерними завісами повинна розміщуватися в доступних при пожежі місцях  (на сходових площадках та інших місцях).

6.9 В дренчерних завісах необхідно застосовувати зрошувачі типу ДВ-10 (ГОСТ 14630-80).

Трубопроводи зі зрошувачами повинні  розташовуватись  так, щоб водяною завісою перекривався весь проріз галереї. Відстань між зрошувачами повинна бути не більше 1 м. Тиск води перед зрошувачами повинен бути не менше 0,3 МПа (3 кГс/см2).

6.10 Внутрішні пожежні крани слід встановлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

6.11 Кожний пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом довжиною 10-20 м однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля (додаток Ж).

В бункерній галереї та інших приміщеннях паливоподачі з пристроями транспортування або дробування твердого палива пожежні крани повинні мати стволи-розпорошувачі.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в “гармошку” або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати знову.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

6.12 Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Влаштовуючи шафи, слід враховувати можливість розміщення в них двох вогнегасників.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

6.13 На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу “ПК” порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

6.14 Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному огляду і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного контролю (додаток К).

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

6.15 Встановлювані в будівлях з підвищеною кількістю поверхів, відповідно до вимог будівельних норм, пристрої (зовнішні патрубки з приєднувальними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води у мережі внутрішнього протипожежного водогону повинні утримуватись у постійній готовності для використання в разі необхідності.

6.16 У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працюючих у приміщенні. За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше пожежних кранів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водогону, в утепленому місці на вводі, необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, встановлених всередині шаф пожежних кранів.

7 НАСОСНІ СТАНЦІЇ

7.1 При недостатньому тиску в зовнішній мережі для забезпечення внутрішнього і зовнішнього пожежогасіння ТЕС слід передбачати насосні станції.

7.2 Насосні станції протипожежного водопроводу допускається розміщувати в виробничих будівлях, при цьому їх відділяють протипожежними перегородками І типу.

7.3 На промислових майданчиках теплових і гідравлічних електростанцій повинна, як правило, передбачатися одна станція з пожежними насосами.

7.4 Для віддаленого ВРП і мазутного господарства належить передбачати окрему станцію з пожежними насосами.

7.5 Пожежні насоси допускається  встановлювати  в будівлях насосних станцій питного, виробничого і технічного водопостачання. В заглиблених насосних станціях належить передбачати заходи проти можливого затоплення агрегатів.

7.6 Забір води пожежними насосами слід передбачати двома незалежними один від одного водозаборами.

7.7 Керування пожежними насосами слід передбачати:

- від пускових пристроїв біля пожежних кранів і улаштувань СППР, встановлених в головному корпусі;

- відповідно з вимогами норм проектування автоматичних установок водяного і пінного пожежогасіння (кабельних споруд, трансформаторів, мазутного господарства);

- від пускових пристроїв в приміщенні встановлення насосів;

- з щитів керування (ГЩК, ЦЩК, БЩК).

7.8 На ЦЩК (ГЩК) повинна передбачатися сигналізація про включення, виключення та наявність електроживлення пожежних насосів, а також контроль рівня води в пожежних резервуарах.

7.9 При заборі води з резервуарів слід встановлювати насоси “під залив”. В разі розміщення насосів вище рівня води в резервуарі слід передбачати пристрої для заливання насосів або встановлювати самовсмоктувальні насоси.

7.10 У приміщенні насосної станції повинні бути надані загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв’язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід вказувати номер і їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігати сторонні предмети та устаткування.

Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати у червоний колір.

7.11 Приміщення пожежних насосних станцій повинні мати прямий телефонний зв'язок з пожежною охороною.

7.12  Електропостачання пожежних насосних станцій слід виконувати від двох незалежних джерел живлення. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця з переведенням на резервне електропостачання, в тому числі від дизельних агрегатів, з реєстрацією наслідків у журналі.

7.13 Біля входу у приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція” з освітленням вночі.

7.14 Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, приміщення пожежної насосної станції повинно замикатись на замок, а місце зберігання ключів зазначатися написом на дверях.

8 ВИЗНАЧЕННЯ  КІЛЬКОСТІ ПОЖЕЖ НА ПІДПРИЄМСТВІ

8.1 Кількість одночасних пожеж на енергопідприємстві, яка приймається для розрахунку витрат води на пожежогасіння, залежить від зайнятої ним площі:

- одна пожежа - при площі 150 га;

- дві пожежі - при площі більше 150 га.

8.2 При об’єднаному протипожежному водопроводі населеного пункту і енергетичного підприємства, розташованого поза населеним пунктом, розрахункова кількість одночасних пожеж така:

- при площі підприємства до 150 га і кількості мешканців в населеному пункті до 10 тис. чол. - одна пожежа(на підприємстві або в населеному пункті) по найбільшій витраті води;

- при кількості мешканців більше 10 до 25 тис. чол. - дві пожежі (одна на підприємстві і одна в населеному пункті);

- при площі території підприємства більше 150 га і кількості мешканців до 25 тис. чол. - дві пожежі (дві на підприємстві або дві в населеному пункті по найбільшій витраті);

- при кількості мешканців більше 25 тис. чол. – за табл.3, при цьому витрати води слід визначати як суму необхідної більшої витрати (на підприємстві або в населеному пункті) і 50% потрібної меншої витрати ( на підприємстві або в населеному пункті);

- при декількох промислових підприємствах і одному населеному пункті - відповідно до вимог органів Держпожнагляду.

8.3 Тривалість зовнішнього пожежогасіння - 3 години, для будівель І і ІІ ступеню вогнестійкості з вогнетривкими несучими конструкціями і утеплювачем та виробництв категорій Г і Д - 2 години.

9 ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ВОДИ НА ЗОВНІШНЄ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

9.1 Загальна розрахункова витрата води складається з витрати на зовнішнє (від гідрантів) і внутрішнє (від внутрішніх пожежних кранів) пожежогасіння, а також на спринклерні, дренчерні та ін. установки. При об’єднаних водопроводах до розрахункової витрати води на пожежні потреби слід додавати максимальні витрати на інші потреби (господарсько-питні, виробничі).

9.2 Витрати води на зовнішнє пожежогасіння будівель, розділених на частини протипожежними стінами, приймають по тій частині будівлі, яка потребує найбільшої витрати. Для будівель, розділених протипожежними перегородками, витрата води на зовнішнє пожежогасіння визначається за загальним об’ємом будівлі та більш високою категорією пожежної небезпеки.

9.3 В населеному пункті енергетичного підприємства для розрахунку магістральних (розрахункових кільцевих) ліній водопровідної мережі, витрати на зовнішнє пожежогасіння (одна пожежа) і кількість одночасних пожеж слід приймати за табл.3.

Таблиця 3 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння в населеному пункті

Примітки

1. Витрата води на пожежогасіння в населеному пункті енергопідприємства повинна бути не менше витрати води на пожежогасіння житлових і громадських будівель (табл. 4).

2. При зонному водопостачанні витрата води на зовнішнє пожежогасіння і кількість одночасних пожеж у кожній зоні слід приймати в залежності від числа жителів, що мешкають у зоні.

3. Для групового водопроводу кількість одночасних пожеж слід приймати в залежності від загальної чисельності жителів у населених пунктах енергопідприємств, залучених до водопроводу.

Витрата води на відновлення пожежного об’єму групового водопроводу потрібно визначати як суму витрат води для населених пунктів (відповідно кількості одночасних пожеж), що потребують найбільших витрат на пожежогасіння відповідно до п. п. 5.14 і 8.3.

9.4 Витрата води на зовнішнє пожежогасіння (на одну пожежу) житлових і громадських будівель для розрахунку сполучних і розподільних ліній водогінної мережі, а також водогінної мережі усередині мікрорайону слід приймати для будівлі, що потребує найбільшої витрати, визначається по таблиці 4.

Таблиця 4 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння житлових і громадських будівель

*Для сільських населених пунктів витрата води на одну пожежу – 5 л/с.

Примітка - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель висотою або об’ємом, вище зазначених у табл. 4, а також громадських будівель вище об’ємом 25 тис. м3 із великим скупченням людей (видовищні споруди, торгові центри, універмаги та ін.) слід приймати і погоджувати у встановленому порядку.

9.5 На енергетичних підприємствах витрата на зовнішнє пожежогасіння (одна пожежа) слід приймати для будівель, які потребують найбільшої витрати по табл.5 і 6.

Таблиця 5 - Витрата води на зовнішнє  пожежогасіння виробничих будівель шириною до 60 м

Примітка- Для будівель шириною не більш 24 м і висотою до карниза не більш 10 м стояки-сухотруби припускається не передбачати.

9.6 На зовнішнє пожежогасіння одно-двоповерхових енергетичних і одноповерхових складських будівель заввишки від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій на опорі не більше 18 м з несучими сталевими (межа вогнестійкості не менше ЕІ 15) та огороджуючими конструкціями зі сталевих профільованих або азбестоцементних листів з горючими або полімерними утеплювачами витрати води необхідно приймати на 10 л/с більше зазначених в табл. 5 і 6.

Таблиця 6 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння виробничих будівель шириною 60 м і більше

Примітки до табл. 5 і 6

1. При двох розрахункових пожежах на підприємстві, розрахункову витрату води на пожежогасіння слід приймати для двох будівель, що потребують найбільшої витрати води.

2. Витрата води на зовнішнє пожежогасіння окремо розташованих допоміжних будівель промислових підприємств слід визначати за табл. 4 як для громадських будівель, а вмонтованих у виробничі будівлі - по загальному об’єму будівлі за табл. 5.

3. Витрату води на зовнішнє пожежогасіння будівель об’ємами, більше зазначених у табл. 5 і 6, слід установлювати за узгодженням із територіальними органами Державного пожежного нагляду.

4. Ступінь вогнестійкості будівель або споруд слід визначати відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002, категорії будівель з вибухової, вибухопожежної і пожежніоїнебезпеки за ОНТП 24-86.

5 Для будівель ІІ ступеня вогнестійкості з дерев'яними конструкціями витрату води на зовнішнє пожежогасіння варто приймати на 5 л/с з більше зазначеної в табл. 5 або 6.

9.7 На зовнішнє пожежогасіння електромашинних залів з несучими сталевими (межа вогнестійкості ЕІ 15) і огороджуючими конструкціями покриттів з сталевих профільованих листів з горючим або полімерним утеплювачем витрати води необхідно приймати на 10 л/с більше передбачених відповідним розділом СНиП.

Для цих будівель в місцях розміщення зовнішніх пожежних сходів передбачати стояки-сухотруби діаметром 80 мм, обладнані пожежними з'єднувальними головками на верхньому і на нижньому кінцях стояка.

9.8 На вугільних складах на площадках для охолодження вугілля, вибраного з місця самозаймання, слід передбачати встановлення гідрантів з подаванням води  в кількості  10 л/с.

9.9 Для складів торфу слід приймати витрати води на пожежогасіння при зберіганні торфу в кількості:

              - 20000 т - 25 л/с;

              - більше 20000 до 40000 т - 45 л/с;

              - більше 40000 до 60000 т - 60 л/с.

Розрахункове продовження пожежі на складі торфу слід приймати рівним 10 год.

10 ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ВОДИ НА ВНУТРІШНЄ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

10.1 Витрати води і кількість струменів в громадських, адміністративно-побутових та допоміжних будівлях промислових підприємств визначають за табл.1, а виробничих і складських будівлях за табл.2.

10.2 Внутрішній протипожежний водопровід розраховується за витратою води на найвище розміщений та найбільш віддалений від вводу (насосів-підвищувачів) внутрішнього пожежного крану.

10.3 В громадських і виробничих будівлях (незалежно від категорій) заввишки більше 50 м та об’ємом до 50 тис. м3 на внутрішнє пожежогасіння слід приймати 4 струмені по 5 л/с кожна, а при більшому об’ємі будівлі - 8 струменів по 5 л/с кожна .

10.4 В будівлях і спорудах об’ємом до 10 тис. м3, в яких застосовані деревоклеєні конструкції або незахищені несучі металеві конструкції, витрату води на внутрішнє пожежогасіння слід збільшувати на 5 л/с (один струмінь), а при застосуванні огороджуючих конструкцій з полімерним утеплювачем - на 10 л/с (два струменя по 5 л/с кожна). При більшому об’ємі будівлі витрата води збільшується на 5 л/с на кожні повні і не повні 100 тис.м3.

10.5 Для частин будівель з різною етажністю або для приміщень різного призначення необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу і витрати води на пожежогасіння приймаються окремо для кожної частини будівлі. При цьому витрати води на внутрішнє пожежогасіння слід приймати:

- для будівель, які не мають протипожежних стін – за загальним об’ємом будівлі;

- для будівель, розділених на частини протипожежними стінами І і ІІ типу, - за об’ємом тієї частини будівлі, яка потребує більшої витрати води;

- для будівель, які мають приміщення з різними категоріями з пожежної небезпеки, при виділенні приміщень з більш небезпечною категорією протипожежними стінами на всю висоту (поверху) - за об’ємом тієї частини будівлі, яка потребує найбільшої витрати води;

- в разі, якщо приміщення не виділені - за загальним об’ємом будівлі і більш небезпечною категорією з пожежної небезпеки.

10.6 В разі приєднання будівель І і ІІ ступеню вогнестійкості переходами із вогнетривких матеріалів і встановлення протипожежних дверей, об’єм будівлі визначається для кожної будівлі окремо, при відсутності протипожежних дверей - за загальним об’ємом  будівель і більш небезпечною категорією.

10.7 Розрахункову витрату води і кількість струменів на внутрішнє пожежогасіння енергетичних підприємств слід приймати у відповідності з розділом СНиП з проектування внутрішнього водогону і каналізації будівель.

10.8 В будівлях машинних залів при застосуванні незахищених металевих конструкцій і огороджуючих конструкцій з полімерними утеплювачами з об'ємом будівель до 10000 м3 витрату води на  внутрішнє пожежогасіння слід збільшувати на 10 л/с (2 струменя по 5 л/с).

При більшому об'ємі будівлі витрату води необхідно збільшувати на 5 л/с на кожні повні і неповні 100000 м3.

11 ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКУ ВИТРАТ ВОДИ НА ПОЖЕЖОГАСІННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ І ПІДСТАНЦІЙ

Визначення розрахункової витрати води на гасіння окремих приміщень, споруд та агрегатів теплових, гідравлічних електростанцій і підстанцій слід проводити у відповідності з вимогами СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.01-85, СНиП ІІ-58-75, ВБН В.2.2-58.1-94, ВБН 1.1-034-03.307-2003,  виходячи з таких варіантів:

11.1 Витрати води на гасіння пожежі в кабельних спорудах головного корпуса ТЕС, будівель ГЕС, закритої підстанції, загального пункту управління (ЗПУ) підстанції (Q1).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- автоматичної установки пожежогасіння найбільшого по площі відсіку кабельних споруд (qауп кс);

- внутрішніх пожежних кранів (qпк);

- зовнішнє пожежогасіння із пожежних гідрантів головного корпусу ТЕС, будівель ГЕС, закритої підстанції, ЗПУ підстанції (qпг).

Q1= qауп кс +  qпк  + qпг .

11.2 Витрати води на гасіння пожежі маслосистеми турбогенератора ТЕС (Q2).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- стаціонарної установки охолодження найбільшого головного маслобака турбогенератора (qогм);

- охолодження металевих ферм покриття машзалу (qоф);

- внутрішніх пожежних кранів (qпк);

- зовнішнє пожежогасіння із пожежних гідрантів головного корпусу ТЕС (qпг).

Q2 = qогм + qоф + qпк + qпг .

11.3 Витрати води на пожежогасіння гідрогенератора ГЕС (Q3).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- установки пожежогасіння гідрогенератора (qуп гг);

- внутрішніх пожежних кранів (qпк);

- зовнішнє пожежогасіння із пожежних гідрантів будівлі ГЕС (qпг).

Q3  = qуп гг + qпк + qпг .

11.4 Витрати води на гасіння пожежі трансформатора (реактора), відкрито встановленого біля головного корпусу ТЕС, будівлі ГЕС, на відкритій підстації  і ВРП (відкритому розподільчому пристрої) (Q4).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- автоматичної установки пожежогасіння найбільшого за об’ємом масла трансформатора (реактора) (qауп тр);

- 25% від витрати на зовнішнє пожежогасіння з пожежних гідрантів головного корпусу ТЕС, будівлі ГЕС або ВРП (0,25 qпг), але не менше 10 л/с.

Q4 = qауп тр + 0,25 qпг .

11.5 Витрати води на гасіння пожежі трансформатора в будівлі закритої підстанції (Q5).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- автоматичної установки пожежогасіння найбільшого за об’ємом масла трансформатора (qауп тр);

- внутрішніх пожежних кранів (qпк);

- зовнішнє пожежогасіння із пожежних гідрантів будівлі закритої підстанції (qпг).

Q5 = qауп тр + qпк + qпг .

11.6 Витрати води на гасіння пожежі резервуарів з мазутом (Q6).

При цьому одночасно повинні забезпечуватись витрати:

- автоматичної (стаціонарної неавтоматичної) установки пожежогасіння найбільшого за об’ємом резервуара (qгр);

- на охолодження резервуарів (qор);

- 25% від суми витрат на гасіння та охолодження резервуарів 0,25(qгр + qор), але не менше 20 л/с.

Q6 = qгр  + qор + 0,25(qгр + qор).

За розрахункові витрати води на пожежогасіння в цілому електричної станції або підстанції приймаються витрати, одержані в наведених варіантах.

12 ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ

12.1 Загальні положення

12.1.1 На кожному енергетичному підприємстві відповідно до НАПБ В 05.024-2005/111 повинна бути розроблена документація з організації гасіння пожеж.

12.1.2 Енергетичними об’єктами виготовляються в необхідній кількості улаштування для заземлення пожежних стволів, піногенераторів і насосів пожежних машин з гнучкого мідного голого проводу з перетином не менше 12 мм2, які забезпечуються спеціальними струбцинами для з’єднання із заземленими конструкціями (гідрантами водогінної мережі, металевими опорами повітряних ліній електропередач, обсадними трубами артезіанських свердловин і т.п.). В усіх випадках довжина проводу не обмежується і визначається з необхідності вільного маневрування пожежним стволом.

12.1.3 Місця приєднання до заземлених конструкцій  визначаються спеціалістами енергетичних об’єктів спільно з представниками гарнізону пожежної охорони, позначаються знаком заземлення і вносяться до графічної частини плану пожежогасіння.

12.1.4 Для безпеки персоналу і пожежних, які безпосередньо беруть участь в гасінні пожежі електроустановок під напругою, застосовуються індивідуальні ізолюючі електрозахисні засоби (діелектричні рукавиці, боти або чоботи).

12.1.5 Необхідна кількість заземлень і індивідуальних ізолюючих захисних засобів і місця їх зберігання визначаються керівниками енергетичних об’єктів, виходячи з розрахунку подачі вогнегасних засобів на електроустановки, які знаходяться під напругою.

Періодичність випробування електрозахисних засобів виконується енергетичним об’єктом в установленому порядку.

12.1.6 Забороняється використання заземлюючих улаштувань і електрозахисних засобів з іншою метою, крім випадків гасіння пожеж або проведення спільних з пожежними підрозділами тренувань (навчань) на об’єкті.

12.1.7 Автомобілі пожежних частин, які охороняють енергооб’єкти, повинні бути укомплектовані індивідуальними електрозахисними засобами відповідно до чисельності бойової обслуги, яка безпосередньо бере участь в гасінні пожежі.

12.2  Обов’язки обслуговуючого персоналу при гасінні пожеж у електроустановках

12.2.1 При виникненні пожежі на енергетичному об’єкті, перша особа, яка виявила загоряння, зобов’язана негайно повідомити начальника зміни об’єкта (диспетчера або чергового підстанції, підприємства електромереж) і пожежну охорону та приступити до гасіння пожежі засобами пожежогасіння, дотримуючись при цьому правил безпеки.

Загоряння в електроустановках під напругою ліквідуються персоналом енергетичного об’єкта за допомогою ручних і пересувних вогнегасників, типи яких наведені в таблиці 7.

Таблиця 7 - Типи вогнегасників, які застосовуються для гасіння електроустановок під напругою

Примітки

1. Відстань від насадка (розтруба) вогнегасників до струмопровідних  частин електроустановок повинна бути не менше 1м.

2. Застосування пінних вогнегасників не допускається.

12.2.2 Начальник зміни об’єкта (диспетчер або черговий підстанції, підприємства електромереж) про виникнення загоряння (пожежі) повинен перевірити чи повідомили пожежну охорону, керівництво енергооб’єкта (зо спеціальним списком), а також диспетчера енергосистеми.

12.2.3 Старший по зміні особисто або за допомогою чергового персоналу зобов’язаний визначити місце виникнення пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу діючому електрообладнанню, яке опинилося в зоні пожежі, можливість виникнення нових осередків горіння на іншому електрообладнанні, а також до прибуття пожежних підрозділів виконати такі роботи:

- особисто або за допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення автоматичної системи пожежогасіння (при її наявності), а у випадку відмови - задіяти її в ручному режимі;

- вжити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і пожежним підрозділам для ліквідації пожежі;

- провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, витіснення водню з генератора, зняття напруги з електроустановок, злив масла з маслобаків турбогенераторів і т.п.);

- приступити до гасіння пожежі силами і засобами енергетичного об’єкту;

- виділити для зустрічі пожежних підрозділів осіб, які добре знають місця заземлення технічних засобів і розташування під’їзних шляхів та вододжерел;

- при необхідності вжити заходів для охолодження водою металевих ферм, колон будівлі від пожежних кранів або стаціонарно встановлених лафетних пожежних стволів з врахуванням дотримання заходів безпеки;

- проінформувати керівника гасіння пожежі (КГП) про безпечні маршрути руху пожежних на бойові позиції та, в разі можливості, провести пожежних на них по безпечному маршруту.

12.2.4 Вимкнення або перемикання з’єднань в зоні пожежі може проводитись по плану (картці) пожежогасіння начальником зміни станції (диспетчером або черговим підстанції, підприємства електромережі) або за його розпорядженням черговим персоналом, з наступним повідомленням вищого оперативного керівництва (диспетчера енергосистеми) після закінчення операції вимкнення.

12.2.5 До прибуття першого пожежного підрозділу КГП є старший зміни енергетичного об’єкту (начальник зміни станції, начальник зміни цеху, черговий диспетчер підстанції) або керівник об’єкту. КГП зобов’язаний в першу чергу вивести з місця пожежі всіх сторонніх осіб і забезпечити виконання вимог безпеки щодо запобігання від ураження електричним струмом, та іншого виду небезпеки осіб, які знаходяться поблизу місця пожежі.

12.2.6 Старший по зміні енергетичного об’єкту повинен надати дані про обставини пожежі і письмовий допуск на проведення гасіння в електроустановках, що знаходяться під напругою (додаток Л) начальнику пожежної охорони, який прибув на місце пожежі.

12.2.7 Пожежні підрозділи можуть приступати до гасіння пожежі на електроустановках тільки після інструктажу старшим з присутніх технічних працівників або оперативно-виїзної бригади (ОВБ).

12.2.8 Зі старшого начальника енергетичного об’єкту або пожежної охорони, які не взяли на себе керівництво гасінням пожежі, не знімається відповідальність за організацію гасіння пожежі.

12.2.9 Для керівництва гасінням пожежі організується оперативний штаб пожежогасіння. До складу штабу повинен входити старший з присутніх інженерно-технічних працівників об’єкту або оперативно-виїзної бригади (далі ОВБ), який повинен мати на правому рукаві червону пов’язку  з нанесеним знаком електричної напруги.

12.2.10 Під час гасіння пожежі робота пожежних підрозділів (розміщення сил і засобів пожежогасіння, зміна позицій, перехід від одних засобів пожежогасінні до інших і т.д.) проводиться з врахуванням вказівок старшої особи з присутніх інженерно-технічних працівників  енергетичного об’єкту або ОВБ.

У свою чергу старший з присутніх інженерно-технічних працівників або ОВБ погоджує з КГП  свою роботу і розпорядження, а також інформує під час гасіння пожежі про зміни в роботі електроустановок та іншого обладнання.

12.2.11 Гасіння пожежі ручними засобами в дуже задимлених приміщеннях енергетичних об’єктів (видимість менше 5 метрів) в залежності від діаметра сприску ствола (див. таблицю 8), з проникненням в них без зняття напруги з електроустановок і кабельних ліній не допускається.

Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими струменями без зняття напруги з електроустановок, ствол повинен бути заземлений, а ствольний повинен працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і знаходитись на відстані не меншій передбаченої в наведеній нижче таблиці 8.

Таблиця 8 - Мінімальні безпечні відстані до електроустановок під напругою, які горять, при подаванні пожежними вогнегасних речовин з ручних стволів

Примітки

1. Оптимальною з точки зору безпеки і ефективності гасіння при подаванні вогнегасних речовин, перелічених у п.2, є відстань 4 м для всіх ступенів напруги.

2. Застосування морської та дуже забрудненої води не допускається.

12.2.12 Гасіння пожежі в приміщеннях з електроустановками, які знаходяться під напругою, всіма видами піни, а також водою зі змочувачами за допомогою ручних засобів забороняється.

При необхідності гасіння пожежі повітряно-механічною піною, з об'ємним заповненням приміщення (тунелю) піною, проводиться попереднє закріплення піногенераторів, їх заземлення, а також заземлення насосів пожежних машин. Водій пожежної машини повинен працювати в діелектричних  рукавицях і взутті.

12.2.13 Старший по зміні енергетичного об’єкту повинен супроводжувати в розподільні пристрої та в інші приміщення з електротехнічним обладнанням особовий склад пожежних підрозділів.

12.2.14 При виникненні пожежі на енергетичному об’єкті без постійного чергового персоналу гасіння пожежі пожежними підрозділами до прибуття ОВБ не допускається.

12.3  Гасіння пожежі в кабельних спорудах

12.3.1 При наявності в кабельних спорудах автоматичної установки пожежогасіння перевіряється її ввімкнення і ефективність роботи. Якщо вона не ввімкнулась автоматично, то приводиться в дію дистанційним (ручним) управлінням, попередньо впевнившись , що персонал не був допущений для виконання ремонтних робіт в зазначеному приміщенні.

12.3.2 При гасінні пожежі на відкритих кабельних трасах слід застосовувати розпилену воду від пожежних стволів.

12.3.3 Для проходу в кабельні споруди (тунелі, поверхи, шахти) і подачі від пересувних засобів пожежогасіння розпиленої води, повітряно-механічної піни, крім основних входів (дверних отворів) слід використовувати наявні люки.

12.3.4 З метою попередження розповсюдження пожежі повинні вживатися заходи для створення водяних завіс або введення піногенераторів через люки для затоплення об’єму кабельного приміщення повітряно-механічною піною від пересувної пожежної техніки, при цьому дотримуючись вимог п.12.2.12.

При подачі піни в кабельні приміщення через дверні отвори, піногенератори закріплюються в верхній частині дверної коробки або поблизу неї.

12.4  Гасіння пожежі на генераторах і синхронних компенсаторах

12.4.1 При загорянні обмоток генераторів або синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням обладнання слід аварійно зупинити, відключити від мережі і ввести  в дію стаціонарну установку водяного пожежогасіння.

Забороняється застосування пінних і хімічних вогнегасників для гасіння пожежі всередині генераторів або синхронних компенсаторів.

12.4.2 При загоряннях (вибухах) водню біля підшипників та в інших місцях генераторів і синхронних компенсаторів з водневим охолодженням необхідно:

- аварійно зупинити турбогенератор (синхронний компенсатор) і відключити від мережі;

- від централізованої системи подати в корпус вуглекислий газ (азот) для витіснення водню;

- приступити до гасіння водню за допомогою вуглекислотних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.

12.4.3 Для гасіння розлитого мастила внаслідок порушення ущільнень підшипників, фланцевих з’єднань маслосистеми і горіння кабельних трас біля турбогенераторів, слід застосувати розпилену воду від пожежних кранів і пересувних засобів (пожежних машин), дотримуючись при цьому правил безпеки.

12.4.4 При виникненні пожежі біля турбогенераторів і маслобаків вжити негайних заходів з введення в дію стаціонарної установки охолодження маслобаків, металевих ферм та гасіння пожежі, а також для охолодження металевих ферм покриття та колон машинного залу за допомогою водяних струменів від пожежних кранів і лафетних стволів.

12.4.5 При пожежі в маслосистемі турбогенератора теплової або атомної електростанції, з небезпекою її поширення на маслобак, вжити заходи для зливу масла в аварійну ємність.

12.5  Гасіння пожежі на трансформаторах і маслонаповнених реакторах

12.5.1 При аварії на трансформаторі (реакторі) з виникненням пожежі, його необхідно відключити від мережі з усіх сторін і заземлити.

Після зняття напруги, гасіння пожежі належить виконувати розпиленою водою, повітряно-механічною піною або порошком.

12.5.2 При наявності на трансформаторі (реакторі) стаціонарної установки пожежогасіння, вона повинна бути підключена дистанційно (вручну), якщо не спрацювала автоматика.

12.5.3 При внутрішньому пошкодженні трансформатора (реактора) з викидом масла через вихлопну трубу або через нижній роз’єм (зріз болтів і деформування фланця роз’єму) та виникненні пожежі всередині трансформатора (реактора), слід вводити засоби гасіння пожежі всередину трансформатора (реактора) через верхні люки і через деформований роз’єм.

12.5.4 При виникненні пожежі на трансформаторі (реакторі) зливати масло з трансформатора (реактора) забороняється.

12.5.5 При пожежі на трансформаторі, встановленому в закритому приміщенні (камері) і в закритому розподільчому пристрої (ЗРП), повинні бути вжиті заходи щодо попередження розповсюдження пожежі через отвори, канали, вентиляційну систему і т.д. При гасінні пожежі слід застосовувати ті ж засоби гасіння, що і для трансформаторів зовнішньої установки.

12.5.6 Під час розвиненої пожежі на трансформаторі необхідно захищати від дії високої температури водяними  струменями металеві опори, портали, сусідні трансформатори та інше обладнання, при цьому в зоні дії водяних струменів з найближчого обладнання і розподільчих пристроїв слід зняти високу напругу і їх заземлити.

12.6  Правила безпеки при гасінні електроустановок під напругою

12.6.1 Основою безпечного гасіння пожежі електроустановок під напругою є суворе дотримання організаційно-технічних заходів, а також усвідомлена дисципліна пожежних, які зобов’язані суворо виконувати всі організаційні і технічні заходи, направлені на забезпечення безпеки праці.

12.6.2 Гасіння пожежі електроустановки під напругою КГП має право розпочати тільки після одержання відповідного письмового допуску та інструктажу персоналу, який обслуговує цю установку.

12.6.3 Гасіння пожежі електроустановок під напругою здійснюється при виконанні наступних обов’язкових умов:

-  не допускається наближення пожежних до струмопровідних частин  електроустановок на відстані, менші визначених в таблиці 8;

-  маршрути руху пожежних на бойові позиції повинні погоджуватись КГП з черговим персоналом енергооб’єкта і конкретно вказуватись кожному  пожежному під час інструктажу;

-  пожежні і водії пожежних автомобілів, які забезпечують подачу вогнегасних речовин, повинні працювати в діелектричних рукавицях і взутті;

-  подавання вогнегасних речовин необхідно проводити після заземлення ручних пожежних стволів і пожежних автомобілів;

-  гасіння пожеж електроустановок під напругою ручними засобами при видимості менше 10 м не дозволяється;

-  переставлення сил і засобів, зміну бойових позицій і т.п. повинні виконуватись КГП після узгодження зі старшою посадовою особою з числа інженерно-технічного персоналу енергетичного об’єкту.

12.6.4 Під час гасіння пожежі на електроустановках, які знаходяться під напругою, забороняється:

-  використання усіх видів піни, крім випадків зазначених в п.12.2.12;

-  здійснювати подачу розпилених струменів води від ручних пожежних стволів РСК-50 і РС-Б з відстані, наданій в пункті 2 таблиці 8;

-  проводити будь-які відключення та інші операції з електричним обладнанням особовому складу пожежних підрозділів;

-  використовувати воду зі змочувачами при подаванні компактних струменів води, як для гасіння, так і для охолодження електрообладнання під напругою та будівельних конструкцій;

-  наближатися до машин і механізмів, які застосовуються для подачі води (вогнегасних речовин) на електроустановки під напругою, особам безпосередньо не зайнятих на гасінні пожежі.

Додаток А

До п 4.4 Нормативного документа  „Протипожежне водопостачання та визначання витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Рекомендований)

ПРИНЦИПОВА СХЕМА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ВОДОГОНУ ВИСОКОГО  ТИСКУ ТА СХЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ВІД ПОЖЕЖНИХ КОЛОНОК

Додаток Б

До п 4.4 Нормативного документа „Протипожежне водопостачання та визначання витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Рекомендований)

Колонка пожежна КПА ГОСТ 7499-71

Призначена для відкриття (закриття) підземного гідранта і приєднання пожежних рукавів з метою відбору води із водопровідних мереж на пожежні потреби.

1 - корпус;

2 - вентиль;

3 - рукоятка;

4 - з'єднувальна головка;

5 - штанга.

Технічна характеристика

Додаток В

До п 5.4 Нормативного документа  „Протипожежне водопостачання та  визначання витрат води на пожежогасіння  енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Рекомендований)

Гідрант пожежний підземний ГОСТ 8220-85

1 - кришка;

2 - установочна головка;

3 - шток;

4 - стояк;

5 - коробка клапана;

6 - клапан;

7 - пожежна підставка зовнішньої водопровідної мережі.

Призначений для відбору води із водопровідної мережі для пожежогасіння.

Додаток Г

До п 5.10 Нормативного документа  „Протипожежне водопостачання та визначання витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Обов’язковий)

Покажчик пожежного гідранту

Додаток Д

До п 5.12 Нормативного документа  „Протипожежне водопостачання та визначання витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Обов’язковий)

Покажчик пожежного водоймища

Додаток Ж

До п 6.11 Нормативного документа  „Протипожежне водопостачання та визначання витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації”

(Обов’язковий)

Внутрішній пожежний кран

Додаток К

До п.6.14 Нормативного документа “Потипожежне водопостачання та визначення витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція  з проектування, будівництва і  експлуатації.”

(Обов’язковий)

ЖУРНАЛ

контролю за станом системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства

Додаток  Л

До п.12.2.6 Нормативного документа

“Протипожежне водопостачання та визначення витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція  з проектування, будівництва і  експлуатації.”

(Обов’язковий)

ДОПУСК

на проведення гасіння пожежі

(назваоб’єкту)

1. Місце проведення гасіння пожежі і що дозволяється гасити  (назва приміщень, відкритого пристрою і т. і.)

2. Електроустановки, кабелі в зоні пожежі і на підступах до них знеструмлені (перераховуються не знеструмлені електроустановки і кабелі, вказуються місця їх розміщення та максимальна напруга на них).

3. Допуск видав __________________________________________________________________________

(посада, прізвище)

(підпис)                                (години, хвилини, число, місяць, рік)

Примітка - Перед гасінням пожежі на електроустановках під напругою пожежними частинами  МНС з охорони міст, а також пожежними підрозділами інших відомств заземлення стволів (піногенераторів, автомашин) перевіряється особами обслуговуючого персоналу енергооб’єкта.

Ключові слова: Водопостачання, пожежогасіння.